КИЕВСКАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ
ДЖАЗОВАЯ АКАДЕМИЯ
Russian English
МЕЖДУНАРОДНЫЙ
ДЖАЗОВЫЙ АБОНЕМЕНТ

Пресса: Текора Роджерс Квартет, 17 -22 марта 2010

Репортаж телеканала "СІТІ" о киевском концерте квартета Текоры Роджерс:

 


From Chicago with Love (uajazz.com)

Музиканти, а особливо визнані музиканти, мають принаймні одну велику перевагу над людьми багатьох інших професій: їхня робота – це незвичайне спілкування зі звичайними людьми з різних куточків світу. Коли творчість виконавця стає близькою жителям його рідного міста, а згодом і інших міст, це зрештою переростає в бажання поділитися своїм доробком із ширшою аудиторією. Так, цілком природно, розгортається процес, який зветься концертною діяльністю. Звичайно, бувають випадки, коли визнані майстри своєї справи не вважають за потрібне здійснювати подорожі – вони віддають перевагу домашньому затишку, тісному колу друзів, і, мабуть відчувають себе цілком щасливими. Один з яскравих прикладів – напарник, та об’єкт щирого захоплення знаменитого саксофоніста Пола Дезмонда – канадійський гітарист Ед Бікерт. Як правило, музикантів все ж тягне подорожувати – і вони вирушають в далекі країни з тим, аби відшукати спільну мову емоцій, почуттів та переживань разом із людьми інших культур. Але небагатьом вдається віднайти це тендітне проміння взаємного розуміння, що з’єднує серця виконавця та глядачів.

Проглядаючи програму гастрольних турів чиказької співачки Текори Роджерс (Tecora Rogers) за останні п’ять років, мимоволі дивуєшся географічним розмахом та екзотичністю її вояжів. Тут є виступ в Таїланді, приурочений до Дня незалежності цієї країни в 2005 році, музичні курси госпелу, проведені у 2008 році в Москві, участь у Фестивалі блюзу в Вологді і тур містами Росії в 2009-ому, а також численні подорожі європейськими країнами. Після концерту я поцікавився у співачки, чому під час одного зі своїх останніх турне вона сконцентрувалася на порівняно невеликих російських містах, не на зразок багатьох приїжджих зірок, що здійснюють візити лише до міст-велетнів. "Виступаючи в невеликих містах, я краще відчуваю місцеву публіку – це важливо", - відповідає міс Роджерс. "Яким же чином ваше музичне послання, що несе в собі коріння такої далекої культури, знаходило свого адресата?", - цікавлюся я. "Це так просто, - з сонячною усмішкою відповідає Текора, - music transcends". Музика долає межі – в цьому переконалися всі, хто завітав 21 березня до Київської консерваторії. Перший концерт ювілейного п’ятого сезону Міжнародного джазового абонементу подарував нам першокласне, по-справжньому весняне свято, влаштоване квартетом Текори Роджерс. Буває так, що більш прозорому сприйняттю музики сприяє взаємодоповнюваність концертної програми та погодних умов. В нашому випадку приїзд гостей з Чикаго припав на початок пробудження Києва. "Just in Time" Жуля Стайна"як раз вчасно", щоб розтопити наші серця. З першої ж композиції стало зрозуміло, що ми зустрічаємо довгоочікуване тепло в потрібний час і в правильному місці. Змінюються пори року, і ми змінюємося разом із ними. "Це все плин часу – нічому і нікому не вдається уникнути змін", співає Текора Роджерс. Здавалося б, музиканти, що подолали таку відстань від Чикаго до Києва, мали б запропонувати заокеанським аборигенам щось більш глибоке та вражаюче. Але сила музики полягає в здатності підштовхувати нас до розуміння складного через просте. Під цією легкою сезонною лірикою жартома ховалася, постаючи щораз з особливого ракурсу, майстерність музикантів. Особливо приємне враження залишила гра гітариста Кертіса Робінсона (Curtis Robinson), відомого зокрема за своєю співпрацею із чиказьким басистом Деррілом Джонсом та легендою бібопу – гітаристом Кенні Баррелом. Блюзове соло Робінсона з композиції "Everything Must Change" було свіжою та сміливою прикрасою, яку заслужено оцінили і глядачі, і напарники музиканта.

Грайливе перегукування контрабасу Аркадія Овруцького та гітари Робінсона непомітно переросло в мотив одного з найзнаменитіших джазових стандартів 20-их "Bye Bye Blackbird" авторства Рея Хендеросона та Морта Діксона. Заповзята та легковажна Текора Роджерс без жалю прощається із минулим, яке відлітає чорним птахом. "Застели мою постіль та увімкни світло – я буду пізно ввечері". Може пізно ввечері, а може і вранці, коли сонячне сяйво надасть темній пташці яскраво червоного забарвлення. Цього вечора пані Текора одягнена в сукню кольору вранішнього сонця.

"А тепер – така собі фанкова замальовка", - весело анонсує наступний номер Текора Роджерс. "Feeling Good" - пісня з мюзиклу "Гарчання гриму – запах натовпу" ("The Roar of the Greasepaint – The Smell of the Crowd"), що був написаний в 60-их роках Ентоні Ньюлі та Леслі Брікюсом. В 1965-ому ця композиція стала справжнім хітом, зайнявши своє місце на платівках Гілберта Прайса, Ніни Сімон та Джулі Лондон (останній також належить одне з найвідоміших виконань "Bye Bye Blackbird"). Квартет Текори Роджерс запропонував свою особливу версію цього музичного твору. Густий гармонійний вокал співачки розмальовував залу в колір небесної блакиті, домішував у повітря подих морського бризу та перетворював глядачів на квіти фруктового дерева, що ось-ось розкриють свої пелюстки. Кертіс Робінсон, таке враження, зловив кураж – важко було порівняти його гру із манерою виконання когось з відомих гітаристів. "Джазовий Джо Бонамасса" (одна з останніх версій "Feeling Good" належить цьому блюзовому гітаристу) чи "сучасний Уес Монтгомері" (цей великий гітарист, за словами Робінсона, мав на нього ледь не найбільший вплив) – ці епітети частково правильні, але вони не здатні відобразити винахідливої сердечної гри містера Робінсона. У фіналі композиції на глядачів чекав добрячий сюрприз від ударника Чарльза Хіса (Charles Heath). Він, ніби озброєний двома короткими мечами, видав спектакль швидкісного "барабанного" фехтування. Протягом концерту Хіз не стільки імпровізував, скільки видавав на гора ритм відточеного годинникового механізму, на який нанизувалися різноманітні частотні витівки. Перед тим, як дати концерти в п’яти містах України, Текора Роджерс разом із Міжнародною джазовою академією зініціювали проведення інтесив-курсу для юних вокалістів (точніше – вокалісток). "В цих дівчат є і зовнішня, і внутрішня краса", - так представила міс Роджерс своїх учениць, які цього вечора демонстрували свої вокальні таланти. За той тиждень, що учасниці займалися з американською співачкою, вони разом стали справжньою дружньою командою. Дуже втішним було те, що в дівчат ще не сформувався "сценічний образ". Їхньою метою було показати себе з найкращого боку перед достатньо великою аудиторією та чарівною вчителькою з Чикаго. Це чимось нагадувало дитячий ранок. Суттєва відмінність полягала в тому, що ставлення до дівчат було як до справжніх дорослих співачок. Як показав їхній виступ – небезпідставно. Виконання знаменитого джазового стандарту Біллі Стрейхорна "Lush Life" навіяло асоціації з хором, що виконує різдвяну пісню (щось на зразок "O Little Town Of Bethlehem"). Гадаю, Текора Роджерс, що з шести років співала в церковному хоровому ансамблі, відчувала в ті хвилини теплі ностальгічні емоції. Згодом для юних вокалісток настала черга сольних виступів. Дівчата по черзі виконували популярні джазові та блюзові стандарти, серед яких був і "Sweet Home Chicago" Роберта Джонсона. "Слухаючи цю пісню, ми думками переносимося до нашого рідного міста", - зізнається Текора.

Знов узявши в руки мікрофон, співачка розмірковує вголос: "Де той, хто вкаже мені шлях..?". У відповідь лунають рішучі кроки по дереву – це контрабас Аркадія Овруцького. Хто як не він буде надійним провідником для цього милого чиказького тріо! Композиція "Moondance" була, мабуть, найбільш романтичним епізодом вечора. Навіть закралася підозра, що розповідаючи про теплі почуття, що викликає в музикантів "Sweet Home Chicago", міс Роджерс мала на думці саме баладу "Moondance" – настільки реально постав образ далекого нічного міста, залитого місячним сяйвом.

"Пісня "The Nearness to You", - каже Текора Роджерс, - присвячується усім тим, хто не закоханий, та мені, що закохана". Сповнене почуттів, виконання цього твору із багатющою історією несло мир та любов до світу навколо. Робінсон, який час від часу підспівував собі, наче намагаючись подовжити життя кожної зіграної ноти, плів тонке мереживо, в якому траплялися несподівані флажолети та соло, від яких перехоплювало дух. Наостанок Текора та компанія запалили легкий вогник соулу та ритм-блюзу, виконавши хіт групи "The Crusaders" під назвою "Street Life". Чому вогник? Бо привабливе та безтурботне street life (життя вулиці) щораз підсвідомо перетікало в street light (вуличні вогні).

Якщо ми уявимо себе метеликами, то Квартет Текори Роджерс в цю ранню весняну пору став для нас маленькою чарівною свічкою, чиє полум’я дало впевненості нашим трохи незграбним, припорошеним снігом, крилам. Люди, що завітали на цей концерт, тепер знають відповідь на питання, на яке б навряд чи відповіли синоптики. Хто допоміг пробудитися київській весні? – Звичайно, чиказька любов!

Автор: Костянтин Овсянніков, Фото: Дмитро Туйон   


Tecora Rogers: excuse my back (uajazz.com)

Интервью с Текорой Роджерс после мартовского выступления в Киеве.

На концерте квартета Текоры Роджерс в Киеве 21 марта от солистки было трудно отвести взгляд. Чикагская певица, телеведущая и преподавательница, исполнявшая песни со своего последнего альбома "Jazzy Lady" была одета в шикарный ярко алый костюм с широким подолом. Внешний вид не уступал мощному и глубокому голосу певицы. И вокальную и визуальную составляющую присутствующие смогли оценить с разных сторон. Когда во второй части концерта на сцену поднялись девушки-студентки Международной Джазовой Академии, Текора повернулась к ним, попутно весело обращаясь к зрителям: "Извините, что я к вам спиной, но иначе я никак не смогу дирижировать. Смотрите лучше пока на девочек". Она вообще производит впечатление беззаботного человека. Много смеется. После концерта у гримерки, уже переодевшись, общается с "девочками".

-Вы часто даете мастер-классы в Москве.

Да, я проводила в Москве мастер-классы по госпелл и джазу, и джазовые мастер-классы в Петрозаводске. Мне очень понравилось. Теперь Арк (Овруцкий – прим. авт.) пригласил меня в Украину, до этого я почти ничего не знала про вашу страну. Здесь мы делали мастер-классы в Николаеве, позавчера.

-Вам понравилось в Черкассах?

О, это был наш первый концерт. Это было здорово. Мне понравилось. До этого я работала со студентками. Я не участвовала в процессе отбора, там был конкурс раньше. Девочки ездили с нами, мы пели с ними Lush Life. (Указывая на одну из девушек) Вот она пела соло. (Обращаясь к ним всем) Вы все из Киева? О, нет, не все. Теперь они живут в Киеве, но вообще они из разных городов.

-Как вы можете оценить: вы работали с русскими студентами и с украинскими. Какая между ними разница?

Я поняла одну вещь: в этой части мира – в Украине, в России – музыканты хорошо подготовлены, они много чего изучают. У нас много людей изучают музыку дома, а не в учебных заведениях. А здесь некоторые из этих студентов, с которыми я работала, знают музыку лучше меня.

-Каким образом?

Я никогда не ходила в музыкальную школу. Я знаю то, что я знаю. Но это результат самообучения. Есть какие-то вещи, с точки зрения техники, которых я не знаю. А они знают. Это для меня огромное впечатление – приезжать сюда и делиться с людьми тем, что я знаю. И я также учусь у них. Я думаю, они очень талантливые. Вы знаете, я выросла в церкви. Так что у меня не было никакого формального обучения. Моя традиция происходит из церкви. Я смешиваю госпелл, религиозную христианскую музыку с джазом.

-Значит ли это, что религия занимает существенное место в вашем сознании, в том, что вы делаете?

Да. Как я уже говорила, я выросла в церкви. Я очень верующая христианка. Я выросла с этим, это большая часть меня. Но в музыке для меня на первом месте джаз, а уже потом госпелл. Даже не смотря на то, что я начала петь госпелл раньше.

-Среди ваших альбомов большинство именно с музыкой госпелл, а не джазовых.

Да, это так. Потому что я пела госпелл дольше. Но сейчас, знаете, музыка номер один – это джаз. Я сейчас работаю над новым альбомом, как раз с джазовым материалом. Я надеюсь, что он выйдет в феврале будущего года. Это длительный процесс.

-Кто будет играть с вами на этом альбоме?

Двое музыкантов, которые сегодня со мной выступали (гитарист Кертис Робинсон и барабанщик Чарльз Хис – прим. авт.), они часть этого проекта.

-Вы поете стандарты – песни, которые все знают и которые уже пело много людей. Как вы думаете, что нового вы привносите в них, что уникального?

Я думаю то новое, что я привношу – это мой звук. Например, в песню My Funny Valentine я добавила немного "своего". Да и вообще, я не пою одну песню одинаково дважды. Каждый раз как-то по-другому. Несмотря на то, что это стандарты, старые песни, я привношу в них себя.

-Как вы выбираете песни?

Я слышу песню, она мне нравится, и… я пою ее. Но я слушаю песню очень долго, прежде чем добавить ее в свой репертуар. Потому что я хочу понять ее, прочувствовать, решить, как ее спеть. Я долго слушаю песни.

-Во время концерта вы сказали о своем муже, о том, что он попросил вас спеть определенную песню. Муж влияет на вас?

Абсолютно! Он человек номер один для меня в жизни! Мой критик, моя поддержка, он на сто процентов со мной в моей работе. Очень любящий, очень добрый… просто замечательный мужчина. Я бы с удовольствием все время брала его с собой, но это, к сожалению, невозможно.

-Он тоже музыкант?

Да, он поет. Поет блюз. Мы будем выступать вместе в Москве в апреле.

-Вы сегодня были великолепны на сцене в этом красном костюме. Вы сами выбираете одежду для выступлений?

У меня есть дизайнер. Его имя Джейсон. Он живет в Чикаго и шьет для меня. Я говорю ему, что я представляю, а он это воплощает в жизнь. Он сделал это платье специально для меня. Я сказала ему, как я вижу юбку и он придумал пиджак. Это полностью его дизайн.

-Он шьет еще для кого-то из музыкантов?

Не знаю точно. Он шьет много для разных шоу. Но, кажется, на данный момент я единственная певица в Чикаго, для которой он шьет. И я бы хотела попридержать его для себя.

Текора снова широко улыбается и в это момент подходят студентки, с которыми она сердечно прощается. Мы заходим в гримерку, где продолжаем разговор. Текора многозначительно показывает свои концертные туфли.

-Высокие каблуки…

Да уж. Я тут буду собирать вещи пока.

-Макияж сами делаете?

Ага. Так какой был ваш следующий вопрос?

-Про оперу. Почему вы не исполняете свои оперные арии на концертах?

Текора просто взрывается смехом.

Потому что я не оперная певица!

-Но вы же пели в опере!

Ну, я играла с моими "верхами". Я была первым сопрано, не знаю, какой у меня сейчас голос. Я так долго пела в нижнем регистре. Хотя высокие ноты тоже сейчас часто беру. Когда я была ребенком, пела в городском хоре, пела все эти высокие партии. Первое сопрано. Это когда я была в старшей школе. Мой голос очень "тяжелый".

-Тяжелый и богатый я бы сказала.

Да. Но мне кажется для оперы нужен более "легкий" голос. Я исполняла партию Клары в "Porgy and Bess", открывала с "Summertime", пела очень высоко. Я могла это петь, но, знаете, я не чувствую себя очень комфортно на этой "платформе". Я слышу немного другое, немного по-другому. Поэтому я бы лучше не пела оперу. И предоставила бы это людям, которые поют это постоянно и делают очень хорошо.

-Бобби МакФеррин недавно сказал, что "Porgy and Bess" - одна из его любимых опер. Он был здесь в январе. Вы когда-то работали с Макферрином?

Нет, не работала.

-А на мастер-классах вы работали с мужчинами, или только с женщинами? Как вам работается с мужским вокалом?

Да, иногда ко мне на мастер-классы приходят мужчины. Но мне более удобно работать с женщинами, я лучше чувствую вокал. Знаю, где и что, могу больше подсказать и направить в нужную сторону.

-Очень важный вопрос, как мне кажется, приносит ли музыка вам счастье?

О, да. Именно музыка и приносит мне счастье. Я люблю всю музыку. Любимая, на первом месте – это джаз, затем госпелл и классика. Я люблю классическую музыку.

-Вы слушаете много музыки?

Да, я слушаю много.

-Некоторые музыканты со временем перестают слушать много музыки, чтобы не поддаваться влияниям, чтобы не звучать, как кто-то другой.

Я не думаю, что у меня это получится (смеется). Я не хочу звучать как кто-то другой, да и не стараюсь особо этого делать. Конечно, ты заимствуешь идеи у других людей. Но я стараюсь звучать как я. И мне кажется, на самом деле, что у меня есть собственный звук.

-Как много вы практикуетесь? Каждый день?

Да, каждый день. Обычно я много работаю над новым материалом, работаю дома. Преимущественно дома.

-А сами пишете песни?

Да. У меня будет несколько оригинальных песен на новом диске.

-О, интересно будет послушать.

Мы попрощались и Текора продолжила собираться с не менее беззаботным видом, чем весь вечер. На следующий день музыкантам предстоял концерт во Львове.

 

Автор: Анна Вовк


 

Фотогалерея на портале "Культура": http://kultura.com.ua/gallery.jsp?cid=70

 

 

 


Ялтинский театр запел с джазовой дивой Текорой Роджерс (theatreyalta.com.ua)

Вечером 20 марта Ялтинский театр имени А. П. Чехова погрузился в легкую, почти воздушную атмосферу джазовой музыки. По всему театру разносились звуки магического, завораживающего голоса американской джазовой певицы Текоры Роджерс, основательницы чикагского квартета с одноименным названием.

И в холле, и в кафе «Театръ» слышались отголоски чарующей музыки. Я шла на нее, как зачарованная. Так как в театре я - частый гость, меня пропустили в самые закрома - закулисье как раз в то время, когда шел процесс саунд-чека. Никогда не думала, что это так интересно! Во время репетиций, когда в зале театра пока еще никого нет, музыканты на сцене ведут себя, как в обычной жизни. Я затаила дыхание и внимала необычайной силе голоса Текоры Роджерс. Квартет несколько раз прогнал один и тот же отрывок песни, чтобы настроить звук. Текора все время улыбалась.

После саунд-чека в колонном зале Ялтинского театра состоялась пресс-конференция, в ходе которой каждый из участников квартета рассказал о том, почему связал свою жизнь с джазом. Текора до сих пор помнит, как впервые в жизни услышала джазовую пластинку. Певица воспела так называемый персиковый штат США - Джорджию, известный нам по книге Маргарет Митчелл «Унесенные ветром».

- Петь джаз меня вдохновили известные джазовые вокалистки ХХ века Сара Вон и Элла Фицджеральд, - отметила Текора Роджерс.

Певицу приятно удивил вопрос о том, с чем у нее ассоциируется собственная музыка. Она изрекла всем известное американское междометие «Вау!», что всех присутствующих в колонном зале заставило улыбнуться.

- Очень интересный вопрос, - засмеялась Текора. - Думаю, что моя музыка похожа на облака. И они непременно должны быть высоко в небе.

Кстати, Текора Роджерс не только поет джаз, она еще и дает уроки по вокалу. В частности, в Московском колледже импровизированной музыки она проводила мастер-классы в течение трех недель. За это время студенты выучили порядка 15 джазовых композиций.

Квартет Текоры - это не антипризные музыканты, как думают некоторые. Текора Роджерс, Чарльз Хис, Куртис Робинсон и Арк Овруцкий - это постоянный состав группы, который существует уже несколько лет.

Ялтинцы смогли побывать на концерте квартета Текоры благодаря Международному джазовому абонементу и посольству США в Украине.

Ялтинский театр за годы своего существования видел многое - как публика со слезами на глазах аплодировала после спектакля, стоя около 20 минут, как волна аплодисментов не утихала даже после того, как опустился занавес и актеры ушли за кулисы. Но чтобы зал пел… да еще и джаз - такого не было!

Именно вместе с квартетом Текоры Роджерс ялтинская публика запела во время джазового попурри. Знаменитую песню «I feel good» пели хором.

Сегодня Текора много путешествует по США, Франции, России, Болгарии, и по всей Азии. По ее словам, Ялта музыкантам очень понравилась. Жаль, но квартету не удалось вдоволь насладиться красотой приморского города, потому что уже 21 марта они давали концерт в Киеве.

Автор - Анна Панкина. Фото Сергея Титова

 


Текора Роджерс с квартетом выступила в Ялте (kport.info)


Джазовая   вокалистка Текора Роджерс

20 марта в  ялтинском Театре имени А. П.  Чехова выступил Квартет Текоры  Роджерс (Tecora Rogers Quartet) в составе: Текора Роджерс (вокал), Куртис Робинон (гитара), Арк Овруцкий (контрабас, бас-гитара), Чарльз Хиз (барабаны)
Организатором концерта выступил Международный Джазовый Абонемент при поддержке Посольства США в Украине.

Вокалистка Текора Роджерс (Tecora Rogers) является, пожалуй, самой яркой представительницей чикагской джазовой школы. Уже в 6-летнем возрасте она начала петь в спиричуэл-хоре. По ее словам, когда она впревые услышала песню «Georgia» в исполнении Эллы Фитцжеральд, она встретила самую главную любовь всей своей жизни - джаз.

Однако, до определенного момента она не думала о карьере певицы, на том, чтобы Текора Роджерс посвятила себя сцене, настоял ее муж. На вопрос, как бы она изобразила свою музыку на картине, Текора Роджерс ответила, что это были бы облака, плывущие по небу.

Гитарист Куртис Робинсон (Curtis Robinson) вот уже 30 лет на сцене, ему довелось сотрудничать с такими признанными маэстро джаза как Бобби Льюис (Bobby Lewis) и другими. Кроме того, на протяжении 13 лет он преподавал блюз, джаз и ритм-энд-блюз в Национальной Американской Консерватории (Чикаго). В детстве, как он признался, он мечтал быть профессиональным боксером, но его мама настояла на том, чтобы он посвящал все свободное время занятиям музыкой, о чем он в последствии ни разу не пожалел.

Барабанщик Чарльз Хиз (Charles Heath) – музыкант международного уровня. За годы свое карьеры ему удалось поработать с такими музыкантами как Дональд Берд (Donald Byrd), Маккой Тайнер (MacCoy Tyner), Слайд Хэмптон (Slide Hampton) и другими.

Ну а басист Арк Овруцкий (Ark Ovrutski) уже очень хорошо известен крымским поклонникам джаза по совместным выступлениям в Крыму с Синтией Скотт, Маушей Аднет и другими, и не нуждается в представлении.

Концерт состоял  из всемирно известных джазовых шлягеров, поэтому публика неизменно узнавала каждую песню, и аплодировала после  каждой песни, а зачастую зрители даже не дожидались окончания песни, и песня прерывалась бурными овациями. Текора Роджерс - настоящая джаз-дива и очень харизматичная певица: не смотря на языковой барьер она очень много общалась с публикой, и камерная атмосфера ялтинского Театра им. А. П. Чехова часто не мешала людям вставать со воих мест и танцевать под зажигательные ритмы.

Перед финальным номером певица сошла со сцены и начала петь прямо из зрительного зала, чем напомнила о похожей «выходке» Нино Катамадзе на прошлогоднем фестивале «Live in Blue Bay» в Коктебеле. Публика аплодировала Текоре Роджерс стоя, и музыкантам пришлось исполнить еще одну песню на бис.

С нетерпением  ждем побольше подобных мероприятий  от Международного Джазового Абонемента.

Фотографии с концерта Квартета Текоры Роджерс:


Пресс-конференция в Ялтинском театре им. Чехова, Квартет Текоры   Роджерс

Текора Роджерс   раздает автографы

Концерт -   Квартет Текоры Роджерс, Украина, Ялта

Джазовая   вокалистка и ее квартет на сцене

Джазовая   вокалистка и ее квартет на сцене

Видео с концерта Квартета Текоры Роджерс:





Фото, видео: Александр Попов
Текст: Константин Тупиков

 


Текора Роджерс запалювала столичних джазманів (intv.ua)

Міжнародний джазовий абонемент відкрив свій п’ятий сезон. І першою у цьому новому сезоні стала низка концертів чиказької джазової вокалістки Текори Роджерс.





Разом зі співачкою столичну публіку і ще чотири українські міста (Черкаси Миколаїв, Ялту і Львів) порадував виступ джазових музикантів у складі Куртіса Робінсона (гітара), Чарльза Хіса (ударні) та Арка Овруцького (бас-гітара, контрабас).



У такому складі виконавці представили програму джазових стандартів, які складають останній альбом Текори Роджерс - Jazzy Lady. Саме це видання і дало їй таку популярність у колах джазових виконавців. Колектив виконав відомі композиції співачки Bye-Bye Blackbird та Sweet Home Chicago, а особливою цікавістю і оригінальністю виконання відзначилася композиція Lush Life.



Що характерно, широкодіапазонний голос вокалістки такою мірою вразив слухача, що навіть найвибагливіші і найприскіпливіші з присутніх дали їй "зелену карту". Текора Роджерс таки змогла поєднати джазову імпровізаційність з її відомими мотивами госпел.



До речі, Текора Роджерс не лише співає джаз, вона ще і дає уроки вокалу. Перебуваючи у Києві, джаз-леді у супроводі Міжнародного джазового абонементу дала низку майстер-класів студентам музичної школи. Під час цих уроків українські випускниці могли відчути, як воно – бути на одній сцені із джазовою зіркою такого масштабу.



Українські вокалісти склали іспит на відмінно, і отримали право виконати навіть кілька сольних номерів на одній сцені із Текорою Роджерс під час столичного концерту.







Як ми зазначали, співачка побувала не лише у столиці – разом із колективом вона відвідала низку міст в Україні. Особливу увагу слід звернути на її виступ у Ялті. Як повідомляє видання simfonline.net, "вокалістка Текора Роджерс є, мабуть, найяскравішою представницею джазової школи Чикаго. Вже в 6-річному віці вона почала співати в спірічуел-хорі. За її словами, коли вона вперше почула пісню Georgia у виконанні Ели Фітцжеральд, вона зустріла найголовнішу любов усього свого життя – джаз".









ФОТО концерту з Ялти надані інтернет-порталом simfonline

Автор - Ольга Дика. INTV


Джазова весна у Києві: Tecora Rodgers Quartet (delo.ua)

Київська пора відлиги 2010-го безумовно запам'ятається виступом в Консераторії Tecora Rodgers Quartet: Текора Роджерс (Tecora Rodgers) – вокал, Куртіс Робінсон (Curtis Robinson) – гітара, Чарльз Хіс (Charles Heath) – барабани, Аркадій Овруцький – бас

19 березня, об'їхавши вже чотири українських міста, команда дала концерт в Національній музичній академії і наступного дня вирушає до Львова.

Аркадій Овруцький – бенд-лідер і один з кращих контрабасистів пострадянського простору, киянин за походженням, організував ці гастролі Україною, запросивши справжніх метрів Чикагської школи. За це – йому особлива подяка від джазманів!

В концертному залі святкова атмосфера. Тут і там люди обговорюють культурне життя столиці. Ніби, ще затримка була. І от, почалося.. Якийсь невеликий проміжок часу і вже не мало значення, хто був добре знайомий з творчістю музикантів, хто потрапив на концерт просто випадково – хвилі теплого моря огорнули залу, вводячи всіх у стан джазу. Як вони грали!.. Сольна партія барабанщика – обов'язково.

Це була класика. Класика звучання і такий вишуканий голос Текори Роджерс. Програму складали як відомі джазові стандарти так і особисто близькі для співачки речі. Другу пісню вона виконала на прохання свого чоловіка, який супроводжує її у цій подорожі. "Чоловік сказав – маю слухатись", – мовила жартома.

Загалом, програма концерту – це була можливість познайомитись з госпелз – напрямком в афроамериканській християнській культурі співу, що дуже органічно поєднується з джазовим виконанням. Та, "зал надто формальний для такої музики", – відмітила артистка, заохочуючи нас підспівувати і підтанцьовувати.

Антракту не було. Десь у другій частині виступу на слухачів ще чекала несподіванка. Текора розповіла публіці про дівчат, – слухачів її київського майстер-класу, і запросила їх на сцену. Так вони заспівали пару речей колективно, зробили три сольних виступи, за словами співачки – дуже складні для виконання п'єси. Але вийшло пристойно. Композиція під назвою Street Life завершила концерт.

За кулісами вдалося поспілкуватись із солісткою. Мене приємно вразила її безпосередність. Коли потиснули один-одному руки – всі умовності остаточно зникли.

Співачка емоційно розповіла про свою роботу з дівчатами на інтенсиві, що проводила Міжнародна джазова академія в Києві. "Це була плідна співпраця. Деякі речі вони знають краще від мене, адже я не мала такої академічної підготовки", – відмітила Текора. "З шестирічного віку я співала у церковному хорі.. Це і була моя школа". І той її досвід і світобачення, через призму євангельського вчення, стали визначальними для формування репертуару і стилю виконання. Саме духовна музика – хоспелз, складають значну частину її творчого доробку.

Ще питання, на останок: "Який би шлях Ви собі обрали, якби не були співачкою?" "Я би стала лікарем", – відповіла не замислюючись Текора, з вогником в очах. Але дуже добре, що вона стала співачкою, вона і так нас лікує..

Автор - Віталій Івасенко

 

 


реализация и поддержка: www.uajazz.com